«Я завжди хотів робити щось більше в цьому житті, ніж просто заробляти гроші»

Інтерв’ю Ігоря Шевченка для «Юридичної газети». Розмовляв Сергій Саченко

Пане Ігорю, чи не жалкували й не замислювалися Ви коли-небудь над правильністю свого рішення покинути юридичний бізнес й присвятити себе суспільно-політичній діяльності?

- Я стільки років віддав цій справі, юридичний бізнес пов’язаний поки що із найяскравішими роками в моєму житті, моєю молодістю, яка запам’ятовується найбільше. Тому, звичайно, роки в юридичній практиці для мене дуже дорогі. Але рішення піти не тільки з юридичного бізнесу, але й з бізнесу взагалі, було досить свідомим і зараз я не можу сказати, що жалкую за цим. Я багато років психологічно готувався до цього кроку і дуже довго над цим розмірковував. Тому це рішення ніколи не було спонтанним та емоційним, на нього не впливали жодні чинники цього бізнесу або стосунки із колегами. Громадська діяльність та додаткова освіта, той же самий Гарвард та Йєль, спілкування з колегами по Форуму молодих лідерів світу, неодноразова участь у Давосському Всесвітньому економічному форумі – все це мене надихнуло прийняти відповідне рішення. Адже я завжди хотів зробити щось більше в цьому житті, ніж просто заробляти гроші. Тому я аж ніяк не жалкую щодо свого рішення покинути бізнес, а навпаки, насолоджуюсь тим, що я зараз роблю. Я находжу в цьому свою особистісну реалізацію.

Колись давно в одному із журналів я побачив Ваше фото разом із автомобілем, на якому були закріплено іменний номер – «LAWYER». Тоді подібні номери лише входили в моду. Зважаючи на те, що сьогодні Ви вже не працюєте юристом, чи їздите Ви й досі на тому авто із відповідним номером?

- Я й досі їжджу на тому червоному автомобілі, але номер я вже змінив і поставив звичайний, якого навіть не пам’ятаю (посміхається – прим. ред.).

Як Ви вважаєте, чи змогли Ви повністю реалізувати себе як юрист, або все ж таки, працюючи у юридичному бізнесі, у Вас була змога розвиватися й далі?

- Це філософське питання. Я думаю, що меж самореалізації не існує в будь-якій галузі. Не можна говорити про те, що людина повністю себе реалізувала. Тих грошей, які я заробив, мені достатньо для того рівня життя, що є для мене є цілком комфортним. Більше мені не потрібно. Я не хочу змагатися з іншими юристами чи бізнесменами дорослими «іграшками» - машинами будинками, тощо. Мені це просто не цікаво. Тобто, коли досягаєш певного рівня побутового комфорту, тоді для масштабно мислячих людей матеріальні речі перестають бути значимими, а гроші перетворюються просто на цифри. Після цього ти починаєш шукати для себе інший сенс у житті. Тому в матеріальному плані я цілком реалізувався в тих межах, які я для себе раніше поставив. Звичайно, не можна сказати, що я повністю реалізував себе у юридичній професії, правильніше буде сказати, що я досяг тієї мети, яку поставив собі як в бізнесі, та і в юридичній професії загалом. Звичайно, можна було прагнути стати, наприклад, суддею Верховного Суду України або Міністром юстиції, але та адміністративно-політична система, що існує зараз в країні, просто не дозволила б мені із моїми життєвими принципами рухатися в цьому напрямку. Існуюча політична система мене в себе або не впустила б взагалі, або швидко викинула, як чужинця. Тому я прагну увійти в цю систему по іншому, змінюючи її на краще.

Які завдання стоять перед Вами і Вашою організацією сьогодні? Чого вже вдалося досягти за останні роки?

- Офіційної організації, як такої, поки що немає, тому що ми лише створюємо політичну партію. Протягом двох років з того часу, як я пішов з юридичного бізнесу, я займався і благодійною, і громадською діяльністю. Звичайно, можна говорити про певні успіхи у цих сферах, але в політичній діяльності поки що успіхів немає, та їх поки що і не може бути, адже я фактично розпочав політичну діяльність тільки три місяці тому. Я сформулював свої ідеї та позиції й виклав їх на особистому сайті. Крім того, я почав про них говорити, розповідати своїм друзям, знайомим та всім людям, яким це цікаво. Й поступово знайшлося досить багато людей, яким дані ідеї сподобалися. Зараз вже формується команда, яка створюватиме партію та просуватиме ці ідеї далі. Тобто, це тільки початок. Останні два роки я думав над тим, як же я можу ефективно допомагати українському суспільству розвиватися, тому спочатку спробував займатися благодійністю. Так, це добре - допомагати дітям - сиротам, але ця допомога не впливає на суспільство системно. Потім була громадська діяльність. Зокрема, ми займалися суспільними лобістськими проектами, й дуже успішно. Одним з таких проектів була заборона реклами тютюну та алкоголю на білбордах та в журналах. Як результат, сьогодні такої реклами вже не існує. Але все одно, це маленький успіх, який не впливає на стратегічний курс, яким йде країна. Тому я вирішив, що зможу зробити більше для цієї країни, якщо я все ж таки піду в політику. Але саме в справжню політику, а не те, що існує сьогодні в Україні. Те, що зараз існує в Україні, я би назвав політичним театром. Адже люди, які нібито займаються політикою, насправді займаються боротьбою за владу, яку потім використовують для самозбагачення. Це мета і єдина мотивація більшості людей, які зараз знаходяться в українській політиці. Тому я вирішив, що не хочу приєднуватися до жодної політичної партії, які існують на сьогоднішній день, оскільки вони не відповідають моїм особистим принципам та людським переконанням. Отже, я вирішив створювати все з нуля.

Наскільки швидко зростає кількість прихильників Вашої концепції?

- Я хочу не просто зареєструвати партію. Формально оформити партію досить легко. Саме так роблять сьогодні абсолютна більшість партій. Вони готують стандартний статут, програму, переважно за гроші збирають підписи на свою підтримку, і після цього реєструють партію. Але це тільки папірці, за якими нічого немає! В Україні таких партій сотні. Тому ми вирішили спочатку саме створити фактичну організацію, а вже потім оформити її юридично, зареєструвавши в Мін’юсті. Зараз в нас йде процес формулювання та поширення наших ідей в суспільстві, наповнення інформаційного простору нашими ідеями. Але дуже важливо, аби це відбувалося без реклами та нав’язливості. Необхідно, щоби лише ті люди, які дійсно зацікавлені в цій інформації, її отримували та приймали власне рішення щодо приєднання до нашої організації, як прихильники відповідних ідей. Вже сьогодні кількість таких людей наближається до семи сотен, і що саме цікаве, люди приєднуються з усіх куточків України, тобто немає регіональних перекосів, які є в існуючих відомих партіях. І це всього за три місяці. Всі ці люди свідомо приєдналися до нас, готові просувати наші ідеї та діяти для їх реалізації. Після проведення установчого з’їзду, який ми запланували на вересень-жовтень цього року, ми досить легко, маючи прихильників по всій країні, зберемо підписи на підтримку рішення про створення партії та подамо необхідні документи до Мін’юсту, як того вимагає закон. Темпи зростання кількості наших прихильників мене дуже тішать, тому що жодної реклами, жодних заходів масового просування ми не робимо. Ви - перше ЗМІ, яке бере в мене інтерв’ю на цю тему. Ми навмисно не звертаємося самостійно до ЗМІ, тому що, на мою думку, це не правильно та не природно, коли ти нав’язуєш себе журналістам чи платиш за публікації. Якщо те, що ми робимо буде вартим уваги, журналісти самі це помітять.

На яких головних ідеях та принципах будується Ваша концепція?

- Якщо говорити про основну концепцію, то це принцип меритократії, що в перекладі з латини – влада достойних. Це такі відносини між людьми, коли в суспільстві на керівні посади обирають чи призначають не через маніпулятивну популярність, як це відбувається зараз в нашому суспільстві, а через особисті якості людини – її моральність, інтелектуальний рівень та дивлячись на її конкретні досягнення. Тобто, в залежності від її конкретних досягнень, а не обіцянок на майбутнє. Якщо саме такі люди будуть при владі, то зовсім не важливо чи буде в нас президентська республіка або президентсько-парламентська. Немає особливої різниці! Головне те – хто будуть ті люди, які прийматимуть важливі для країни рішення. Відповідно від якості цих людей, буде залежати і якість цих рішень. Отже, якість влади має залежати від якості конкретних людей. Як визначити людину, яка достойна влади та дійсно відповідає мерітократичним принципам? Вона по-перше має бути чесною, по-друге, компетентною, тобто професійною, і по-третє – це людина, яка готова щиро служити людям, тобто використовувати владні повноваження не для власного інтересу, а саме на благо людей та для розвитку країни.

Але ж достойна людина – поняття досить розпливчате. Всі ми маємо певні недоліки, й при владі у кожної людини ці недоліки можуть проявитися…

- Я переконаний в тому, що якщо людина при своїх внутрішніх принципах та життєвих цінностях є чесною, таку людину жодна влада ніколи не змінить. Влада не змінює людей, вона просто знімає з них маски. Люди можуть бути начебто хорошими, але якщо прийшовши до влади вони змінюються, то це просто була їхня маска. Влада проливає світло на людей, й ми бачимо якою людина була раніше. Але якщо людина є чесною по своїй суті, якщо вона порядна, прийшовши до влади вона буде використовувати ресурси лише відповідно до своїх життєвих принципів на благо інших людей. Питання про пошук саме таких людей є одним з головних й проблематичних питань організації цього процесу. Я переконаний, що в українському суспільстві такі люди існують, їх достатньо для того, аби ця країна правильно розвивалася. Просто такі люди, нажаль, не мають сьогодні владних повноважень. Їх не пускають в політику, або вони не хочуть туди йти, оскільки вважають політику брудною справою. Але ця політика є «брудною» лише тому, що там сьогодні знаходяться «брудні» люди. І я буду робити все можливе, щоби в політику потрапили якомога чистіші люди, які змогли б змінити сприйняття людьми політики як такої. Шукати їх потрібно будь-якими способами: за рекомендаціями, через ЗМІ, через громадську діяльність. Звичайно, це не так просто. Таких людей потрібно не лише знаходити, алей й перевіряти, адже буде дуже багато таких людей, які ховатимуться за своїми масками. Маємо досить яскравий приклад сьогоднішньої коаліції, куди перебігли багато депутатів із опозиції, які ховалися під овечими шкірами і за яких, до речі, багато хто проголосував. І питання тут не втому, яка політична сила краща, провладна чи опозиційна, вони, до речі, мало чим відрізняються по суті. Тут питання про честь та моральні якості тих, хто зрадив своїх виборців та колег, заради особистої вигоди. Тому відбір, тобто перевірка, має відбуватися як раз в процесі діяльності політичної партії до приходу до влади. Якщо людина в процесі позавладної політичної діяльності готова безоплатно щиро та ефективно діяти протягом довгого часу, вона відповідно покаже чого вона варта та підтвердить свою істинну мотивацію. А якщо людина кар’єрист і прагне швидко задовольнити тільки свої особисті інтереси – довго така людина працювати над цим не буде. І такі люди самі відсіються з нашої організації. Крім того, в нашій партії буде практикуватися детальний аналіз біографії кандидатів в члени партії, а також збір рекомендації.

Як Ви думаєте, що заважає таким організаціям, як Ваша, об’єднувати сьогодні свої зусилля?

- Мені здається, що таких організацій, як наша, поки що немає. Дієвих партій, заснованих на реальній об’єднавчій ідеології, та які в своїй діяльності суворо дотримується своєї ідеології, просто ще в Україні не існує. Тому вважаю, що та партія, яку ми створимо, буде першою справжньою ідеологічною партією в Україні. Деякі з існуючих партій мають свою ідеологію, але вони її не дотримуються, використовуючи просто як відомий бренд. І цей бренд поки що приносить їм певні дивіденди у вигляді голосів. Або ж партії, які мають занадто вузькі ідеологічні засади для сучасного багатонаціонального та мультикльтурного українського суспільства. Треба шукати такі ідеї, які об’єднують суспільство. Я вважаю, що ідеологічна модель мерітократії як раз і зможе об’єднати наше суспільство, незалежно від того, чи людина правобережна, чи лівобережна, розмовляє вона українською чи російською мовою, католик вона чи православний, шахтар чи науковець, робітник чи підприємець.

Чи зможе Ваша організація накопичити потенціал до 2012 року, аби взяти участь у наступних парламентських виборах?

- Я в цьому впевнений. У нас все йде по плану й зараз ми навіть випереджаємо свій графік. Думаю, що до 2012 року ми будемо готові й юридично, й кадрово, бо кадри - це головне. Формально можна купити вже зареєстровану партію та йти на місцеві вибори вже в 2011 році, але з точки зору кадрів це абсолютно не вірно. Адже для того щоби скласти списки людей, яких ми будемо пропонувати людям на вибори, ми повинні мати великий ступінь впевненості, що такі люди дійсно відповідають усім критеріям про які я вже говорив – честь, компетентність та щире служіння народу, що вони не дискредитують наші ідеї та не підірвуть довіру до нас людей, які за них проголосують.

Ви багато буваєте за кордоном. Які демократичні принципи інших країн Ви хотіли б бачити й у нашій державі?

- Найперше й найголовніше – це реальне верховенство права, законність та порядок. Тому що жодне суспільство, жодна країна не може існувати без порядку і виконання законів. Це те, чого зараз немає в нас в Україні. І це те, що має бути першочерговим завданням будь-якої влади – відновлення законності і порядку. В нашій країні досить багато хороших законів, але вони просто не виконуються. Крім того має бути ефективне та справедливе правосуддя, адже якщо людина порушує закон, вона відповідно має бути покарана. А для цього потрібно щоб ефективно діяв принцип невідворотності покарання. Якщо цього не буде, люди порушуватимуть закони й надалі, не боячись бути покараними. Якщо правосуддя буде справедливим та ефективним, а засуджені будуть нести реально покаранні відповідне до тяжкості злочину чи порушення, тоді можна говорити про розвиток та лібералізацію економіки, реформування податкової системи, реформування системи освіти й т.д. Також дуже важливим є впроваджувати механізми, яки забезпечили б прозорості політики та державної влади, чого в нас, нажаль, сьогодні також немає. Все в нашій країні робиться кулуарно, таємно, «під столом» - всі ці тендерні закупки, судові та урядові рішення… Не зрозуміло за якими принципами призначають людей на керівні посади в державі… Й тут ми знову приходимо до принципу мерітократії, адже люди хочуть і мають право обирати на керівні посади в державі найкращих. В суспільстві мають працювати такі механізми, щоби люди розуміли за кого вони йдуть голосувати на виборах. Аби вони голосували не на емоціях, тобто «серцем», як закликала одна відома політична сила, а своїм власним розумом! Якщо говорити про реформи в правовій сфері, то реформувати треба все: і суди, і прокуратуру, і адвокатуру, і систему виконання судових рішень, і систему надання безоплатної правової допомоги …

Але ж на це піде десятки років…

- Зовсім ні! Якщо буде політична воля, справжні фахівці, реальна влада – все буде досить швидко зроблено. Яскравими прикладами цього є Сінгапур та Грузія, якщо взяти колишню республіку СРСР. Зараз в нашій країні є такі політичні декларації, але такої політичної волі насправді, нажаль, немає, адже такі реформи не вкладаються в інтереси можновладців. Їм потрібна не та система, яка працює на розвиток країни, а та, що є вигідною безпосередньо для них. Наприклад, також необхідно реформувати систему здоров’я, якої сьогодні в Україні фактично не існує. В нас є лікування та фармацевтика, тобто система взагалі майже не займається саме збереженням здоров’я, а займається лише лікування. Й всі бюджети витрачаються саме на лікування. Я вважаю, що необхідно створити окремий орган і виділити окремий значний бюджет, щоби один орган відповідав за здорових людей, а інший – за хворих. І результатом діяльності цих органів, відповідно, буде кількість здорових та кількість вилікуваних людей. А в нас навпаки – «охороняють» тільки те, що як раз здоров’ям вже не є, тобто хвороби. Вкрай необхідно також реформувати політичні процеси, адже сьогодні до влади приходять лише завдяки рекламі та послугам PR-спеціалістів. Передвиборчих кампанії та політичної діяльності в країні взагалі майже не існує. Вони повністю трансформувалися на «політичне благодійництво», тобто підкуп виборців, та політичні рекламні кампанії. Тому, вважаю, що необхідно заборонити пряму політичну рекламу, тому що вона є засобом маніпуляції свідомістю людей. Крім того, необхідно заборонити публікувати будь-які політичні рейтинги, які також використовуються виключно для маніпуляцій думками людей. Яка різниця людині, який рейтинг має той чи інший політик, якщо цій людині подобається його програма та особисті якості? Головне те, що політик говорить та робить, а не те, який в нього поточний політичний рейтинг. Я вже не кажу про «замовні» політичні рейтинги, які взагалі не відповідають дійсності. Крім того, варто було б законодавчо заборонити політичним партіям займатися «благодійною» діяльністю, роздача пайків в партійних кульках тощо, тому що фактично це є ніщо інше як підкуп виборців. Благодійністю повинні займатися благодійні організації та приватні меценати, а партії повинні займатися політичною діяльністю. А якщо партії дійсно бажають щиро допомогти людям, будь ласка, нехай це роблять тихо через благодійні організації, а не піаряться на нужді людей.

Як це виглядає в газеті, можна побачити тут